четвер, 1 вересня 2022 р.

КУРС 1

УРОК № 1

Тема уроку: Вступний урок. Національна безпека України і захист Вітчизни — справа кожного громадянина держави.


Вітаю вас, мої учні!
Ви в новому місці, серед нових людей і звичок! Ви швидко звикните і ми станемо друзями!

Сьогодні ми починаємо вивчати предмет " Захист України (Основи медичних знань)"! 

Як бачите, на тепер це , мабуть, один з найголовніших предметів, бо допоможе вам не розгубитися у складній ситуації і, можливо, врятувати чиєсь життя!


Наш підручник -
"Захист Вітчизни", 2018 10 клас автор Гудима А.А. - http://elibrary.collegesnau.com/wp-content/uploads/2018/08/Guduma-dly-divhat.pdf


Військово-патріотичне виховання — один із напрямів патріотичного виховання молоді. Складовою системи національного виховання є військово-патріотичне, що передбачає формування високого ідеалу служіння народові, готовність до трудового та героїчного подвигу в ім’я процвітання Української держави. Воно покликане виховувати громадянина-патріота, усвідомлення громадянського обов’язку, готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, спонукати до фізичного самовдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його Збройних сю.

Поняття національної безпеки держави. Проблема національної безпеки України має кардинально важливе значення в контексті загального розвитку країни та її інтеграції до євроатлантичних структур і світового співтовариства.

У Законі України «Про основи національної безпеки України» зазначено, що національна безпека — це захищеність інтересів людини й громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Об’єктами національної безпеки є:

• людина і громадянин — їхні конституційні права та свободи;

• суспільство — його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне та природне середовище й природні ресурси;

• держава — її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Основними принципами національної безпеки є:

• пріоритет прав і свобод людини та громадянина й верховенство права;

• пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;

• своєчасність заходів захисту національних інтересів від реальних потенційних загроз;

• розмежування повноважень і взаємодія органів влади задля національної безпеки;

• демократичний громадський контроль і нагляд за Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;

• використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Національна безпека України забезпечується через проведення виваженої державної політики відповідно до чинних доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній, соціальній, військовій, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах.

Іл. 1.1. Багато жінок служать у ЗСУ за велінням душі

Іл. 1.2. Жінки-військовослужбовці ЗСУ

Гарантування національної безпеки — це свідома відповідь держави на суспільні виклики і небезпеки через діяльність різних інституцій, а також окремих громадян з метою усунення, нейтралізації та зменшення впливу чинників, що спричиняють такі загрози.

Суб’єктами гарантування національної безпеки є:

• Президент України, Верховна Рада України (ВРУ), Кабінет Міністрів України (КМУ), міністерства й інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада національної безпеки і оборони України;

• Національний банк України;

• суди загальної юрисдикції, прокуратура України;

• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

• громадяни України, об’єднання громадян;

• Збройні сили України (ЗСУ), Служба безпеки України (СБУ), Служба зовнішньої розвідки У країни, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України.

Розвиток національних Збройних сил та інших формувань України — необхідна умова забезпечення могутності української держави. Атрибутом незалежної України, гарантом її суверенітету й територіальної цілісності, компонентом Воєнної організації є ЗСУ, у яких служать чимало жінок (іл. 1.1, іл. 1.2). Традиційно ЗСУ розглядають як головний інструмент державної політики в системі нацбезпеки для захисту країни від ризиків і загроз у воєнній сфері.

У 2018 р. в лавах ЗСУ служило понад 24 000 жінок, тобто кожний десятий військовослужбовець — жінка. Серед офіцерів їх близько 3000 осіб (у т. ч. 42 полковники).

На території дії операції Об’єднаних сил (ООС) служили чи продовжують служити майже 7000 жінок, які уклали контракт з Міноборони України. Це і розвідниці, і кулеметниці, й інструкторки з медичної підготовки. Є серед них і снайпери, мінери, командири взводів тощо.

Зазначимо, що раніше жінок офіційно не реєстрували бойовими солдатами (через певні стереотипи). Ситуація змінилася лише влітку 2016 р., коли Міністерство оборони України розширило список дозволених для жінок військових посад. Разом із тим збережено обмеження на посади, де є небезпека для репродуктивного здоров’я; зокрема, ті, які пов’язані з використанням отрути, вибухових речовин і гасінням пожеж.

Зміст і завдання предмета «Захист Вітчизни. Основи медичних знань». Навчальний матеріал базується на загальноєвропейських нормах надання домедичної допомоги, положеннях Закону України «Про екстрену медичну допомогу» й адаптована до вимог Постанови ВРУ «Про додаткові заходи для зміцнення обороноздатності України».

Навчальний матеріал підручника закладає основи знань і навичок з надання домедичної допомоги під час надзвичайних ситуацій.

Під час уроків ви навчитеся оцінювати стан постраждалих, оволодієте навичками надання домедичної допомоги.

Предмет складається із чотирьох розділів, вивчення яких триватиме протягом двох років — у десятому й одинадцятому класах.

Вивчивши розділ «Основи медичних знань і домедичної допомоги», ви навчитеся надавати до медичну допомогу в разі раптової зупинки серця, порушенні прохідності дихальних шляхів та за інших невідкладних станів, у випадку травмування різних ділянок тіла, кровотеч, опіків, теплового та сонячного удару, обмороження, електротравм, утеплення, отруєння, укусу комах, змій та диких тварин.

Розділ «Основи цивільного захисту» передбачає ознайомлення з нормативно-правовою базою цивільного захисту. Ви розглянете відомості про надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, соціальні та воєнні дії; заходи та засоби захисту населення від надзвичайних ситуацій.

Розділ «Міжнародне гуманітарне право про захист цивільного населення» дає поняття про міжнародне гуманітарне право (МГП) як сукупність міжнародних юридичних принципів і норм, які застосовують під час міжнародних та внутрішньодержавних збройних конфліктів та узгоджують взаємні права і обов’язки суб’єктів міжнародного права стосовно заборони або обмеження застосування певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечують захист осіб, які стали жертвами конфлікту, встановлюють відповідальність за порушення норм і принципів МГП.

Розділ «Домедична допомога в умовах бойових дій» ознайомить з принципами надання домедичної допомоги в умовах бойових дій під вогнем та в зоні тактичних умов.

Основними видами навчальних занять з домедичної допомоги в екстремальних ситуаціях є практичні заняття.

Вони активізують навчальний процес і змагання; допомагають визначити, хто швидше і краще виконає дію, прийом, норматив; спрямовані на те, щоб розвивати змагальний дух, прагнення рівнятися на кращих, надавати допомогу тим, хто не встигає, і мотивують їх підвищувати рівень знань, умінь і навичок.

Висока дисципліна, організованість, відповідальність учнів і учениць є важливою передумовою засвоєння курсу «Захист Вітчизни. Основи медичних знань». На заняттях стосунки між учнями / ученицями та вчителем підтримують на зразок тих, що визначені статутами для військовослужбовців ЗСУ.

Збройні сили України. Національна безпека України. Результати опанування основами знань з предмета «Захист Вітчизни. Основи медичних знань».

1. Що ви розумієте під поняттям «національна безпека держави»?

2. Які основні принципи гарантування національної безпеки держави?

3. Яких статутних взаємовідносин необхідно дотримувати на уроках з предмета «Захист Вітчизни. Основи медичних знань»?

4. Чому розвиток національних Збройних сил та інших формувань України — необхідна умова забезпечення могутності української держави?

5. Чому, на вашу думку, основними видами навчальних занять з домедичної допомоги в екстремальних ситуаціях є практичні заняття?


ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: вчити § 1 ст. 6 підручника, КОНСПЕКТУВАТИ, запамятовувати 

КУРС 2

УРОК № 1

Тема уроку: Основні положення Міжнародного гуманітарного права.


Вітаю вас, мої дорогі другокурсники і другокурсниці!

Ми продовжуємо вивчати предмет " Захист України"! 


Наш підручник -
"Захист Вітчизни", 2019 11 клас автор Гудима А.А. - https://shkola.in.ua/1114-zakhyst-vitchyzny-11-klas-hudyma-2019.html

Якщо будете в училищі - можете взяти у бібліотеці паперовий підручник

Традиційно перший урок буде суто теоретичним, сьогодні ми розглянемо що таке Міжнародне Гуманітарне Право.

Отже

Міжнародне гуманітарне право

Міжнародне гуманітарне право (МГП) - це галузь міжнародного публічного права, яка застосовується під час збройних конфліктів з метою обмеження засобів та методів ведення воєнних дій.

Ця галузь права спрямована на захист цивільного населення від впливу збройного конфлікту та тих, хто припинив брати участь у воєнних діях. МГП покликане на обмеження наслідків конфліктів, виходячи з міркувань гуманності.

Принцип гуманності є найбільш загальним принципом у міжнародному гуманітарному праві, він об’єднує всі положення у логічно побудовану систему норм, які застосовують під час збройних конфліктів і тісно пов’язані з суміжними галузями міжнародного права.

Джерела міжнародного гуманітарного права

Міжнародні договори

  • Женевська конвенція (І) про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях
  • Женевська конвенція (ІІ) про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі
  • Женевська конвенція (ІІІ) про поводження з військовополоненими
  • Женевська конвенція (ІV) про захист цивільного населення під час війни
  • Додатковий протокол І, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів; Додатковий протокол ІІ, що стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру; Додатковий протокол ІІІ про введення додаткової відмітної емблеми
  • Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту і два Додаткових протоколи до неї
  • Конвенція про заборону або обмеження використання конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що наносять надмірні пошкодження або мають невибіркову дію
  • Конвенція про заборону використання касетних боєприпасів

Звичаєве МГП

Міжнародно-правовий звичай – у разі універсальності він обов’язковий для всіх держав, всіх суб’єктів, у тому числі недержавних формувань - сторін збройного конфлікту. Звичаєві норми міжнародного права не існують у чітко вираженій формі, вони не закріплені у письмовій формі.

Звичаєве міжнародне право складається з правил, які виходять із «загальної практики, прийнятої в якості закону» й існують незалежно від договірного  права. Звичаї міжнародного гуманітарного права мають вирішальне значення у сучасних збройних конфліктах тому, що вони заповнюють прогалини, залишені договірним правом і, таким чином, зміцнюють захист, який забезпечується жертвам.

Діяльність Мінреінтеграції у сфері МГП

Одним із основних завдань Мінреінтеграції є забезпечення формування та реалізація державної політики з питань дотримання норм міжнародного гуманітарного права на всій території України.

З цією метою Мінреінтеграції збирає, аналізує та узагальнює інформацію про дотримання норм міжнародного гуманітарного права на тимчасово окупованих територіях України, а також прилеглих до них територіях і вносить пропозиції щодо реагування на факти порушення.

Окрім цього, з метою забезпечення належного виконання норм міжнародного гуманітарного права на території України, зокрема реалізації міжнародно-правових зобов’язань України, що випливають з Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 р., Додаткових протоколів до них та інших міжнародних договорів з питань міжнародного гуманітарного права, з урахуванням викликів, пов’язаних зі збройним конфліктом на сході України, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 329 утворена Міжвідомча комісія з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні.

Міжвідомчу комісію очолює голова, яким за посадою є Віце-прем'єр-міністр України – Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. До її складу постійні члени комісії, члени комісії, які приймають участь за згодою та представники міжнародних гуманітарних організацій, громадських організацій та наукових/науково-навчальних установ.

Міжвідомча комісія є дорадчим органом, що діє при Кабінеті Міністрів України, у сфері сприяння забезпеченню реалізації міжнародно-правових зобов’язань України у галузі міжнародного гуманітарного права та являє собою платформу для:

  • виявлення основних практичних проблем в сфері гуманітарного права;
  • визначення короткострокових та довгострокових пріоритетів;
  • їх подальшої реалізації всіма відповідальними сторонами;
  • дійснення моніторингу вирішення поставлених проблем та оцінка його ефективності.

Домашнє завдання - уважно читати п 

§ 1 ст. 6



КУРС 1 УРОК № 1 Тема уроку:   Вступний урок. Національна безпека України і захист Вітчизни — справа кожного   громадянина держави. Вітаю вас...